Да, хорошо Лисбет Блумквиста отымела)))

Дівчина з тату дракона
Руні Мара про складнощі виконання ролі Лізбет Саландер

Матеріал друкованого видання
№ 52 (217)
від 22 грудня 2011

5 січня 2012 року в український прокат виходить екранізація бестселера Стіґа Ларсcона, здійснена американським режисером Девідом Фінчером. Про подробиці фільмування «Дівчини з тату дракона», що стала однією з найбільш очікуваних прем’єр наступного року, розповідає актриса Руні Мара.

У. Т.: Лізбет Саландер стала одним із найбільш знакових персонажів у сучасній популярній літературі. Чому, на вашу думку, вона стількох приваблює?

– Мені здається, це пов’язано з тим, що більшість людей в певний момент життя, як і моя героїня, переживали те саме відчуття обмеженості через якісь обставини, відчуття того, що ти чужинець. Вони співвідносять себе з нею. І хочуть бачити, що вона досягне успіху.

У. Т.: Її образ, схоже, походить від Пеппі Довгапанчохи – героїні шведської літератури та кіно…

– Я знаю, Стіґ Ларссон точно надихався тим персонажем, коли писав книжку. Паралель між ними абсолютно очевидна. Пеппі – сирота, худенька й дрібна, але здатна перекинути собі через голову коня. Вона неймовірно сильна й завжди бореться зі злими. Так і Лізбет. На вигляд їй годиться бути дуже тендітною і юною, малесенькою, але вона точно може захистити себе й володіє надлюдською силою.

У. Т.: Можете описати момент, коли вперше перевтілилися в Саландер із пірсингом на обличчі й тілі, з панківською зачіскою?

– Усе зробили за день. Підстригли, пофарбували волосся, вибілили брови, потім поробили весь пірсинг. Було нормально. Мене найбільше злякали брови. Саме вони дуже змінили мій вигляд. Я хвилин на п’ять упала в ступор, а потім подумала: «Ну то й що», – і звикла до нової зовнішності.

У. Т.: Яких навичок вам не вистачало для ролі, адже Саландер – самостверджена і складна жінка?

– Мені довелося багато чого навчитись, аби зіграти її. Кататися на скейті, працювати з комп’ютером, вправлятись у кікбоксингу, їздити на мотоциклі й говорити з акцентом. Я все читала і знаходила інформацію сама. Пішла до школи «Група допомоги», де вчаться діти з синдромом Асперґера й аутизмом, а потім до центру для жінок, які пережили сексуальне насилля. Ця роль потребувала багато старання.

У. Т.: До вашого персонажа стільки вимог – емоційних і фізичних. Який із двох компонентів був складнішим?

– Мені здається, я підготувалась і знала, наскільки нелегко буде й фізично, й емоційно. Мене більше вразили фізичні труднощі, тому що ми робили багато трюків, повторювали купу дублів один за одним. Є така сцена в метро на ескалаторі… Хоч я і була в непоганій фізичній формі, до стількох дублів виявилася просто не готова. Було дуже важко, коли довелося бити людей, бігти й перескакувати. Наступного дня боліло все тіло!

У. Т.: Чи вдається Девідові Фінчеру підтримувати легку атмосферу на майданчику, адже це дуже важливо, коли знімають такий напружений фільм?

– Працювати доводилося важко й серйозно, але водночас ми постійно веселилися. Девід ніколи не змушує когось працювати більше за себе самого. Ніхто не марнує зусиль. Він знімає стільки дублів, бо точно знає, чого шукає. Який сенс у тому, щоб прийти і зафільмувати три дублі, коли люди вклали стільки часу й зусиль у підготовку до сцени? Краще наперед визначити, який вона повинна мати вигляд, і чітко бачити, коли її знято. А ще у Фінчера відмінне почуття гумору, він працьовитий і серйозний.

У. Т.: Вас тішить, що ви напевне гратимете Лізбет Саландер у наступних частинах кінотрилогії?

– Так, сподіваюся, в нас вийде зняти ще два фільми. Побачимо, як аудиторія сприйме першу частину. Я дуже засмутилася б, якби зараз мої зйомки в цій ролі закінчились. Мені хочеться повністю розкрити її персонаж. Гадаю, людям стрічка сподобається.

У. Т.: Коли ви вирішили, що хочете стати професійною акторкою?

– Я росла з мамою і охоче дивилася старі фільми, ходила в театр. Акторство мені завжди імпонувало. Тому я трохи займалась у відповідних гуртках. Я завжди знала, що хочу до цього взятись, але й усвідомлювала, що слід отримати освіту, перш ніж розпочати професійну кар’єру акторки. Поки вчилася в університеті, намагалася підробляти акторкою, ходила на проби. Робила все одночасно.

Источник